Педагогічне ессе
Я люблю свою школу, своїх талановитих колег, своїх неповторних учнів. Мені подобається вчити і вчитись самій, отримувати задоволення від спілкування з розумними цікавими людьми.
Вислів Махатма Ганді: « Щастя – це коли те, що ти думаєш, говориш і робиш, знаходиться в гармонії», - вважаю своїм педагогічним кредо.
Для мене школа - це цілий світ, який змінює мене щохвилини, дає ідеї для того, щоб розвиватися та рухатися вперед, радіти життю і насолоджуватись ним.
Але найціннішим для мене є діти, веселі та не дуже, відкриті до співпраці та не зовсім, розумні, талановиті і неповторні. Сенс мого життя – допомогти їм стати щасливими людьми та навчити швидко адаптуватися до складного сучасного життя. Саме я повинна передати їм – представникам нового майбуття, той багаж знань, умінь та навичок, які накопичені людством за багато віків.
Учні – це моя гордість, їх досягнення – це мої надбання. Як педагог, я зацікавлена в тому, щоб учні знайшли для себе цікаву справу, прагну розкрити їх здібності, нахили, інтереси.
Я щаслива, коли поруч зі мною діти. Адже тільки діти наділяють мене внутрішньою енергією, спонукають до творчості, всиляють надію на гарне майбутнє.
Вважаю себе людиною позитивною, намагаюся знаходити у кожному щось хороше, підтримати та розвивати його найкращі якості. Під час спілкування з учнями та колегами прагну створити атмосферу людяності, зацікавленості та впевненості у власних силах.
Я – оптиміст, люблю життя у всіх його проявах, і вважаю, що саме оптимісти змінять цей світ на краще, зроблять його добрішим, цікавішим та яскравішим!
Немає коментарів:
Дописати коментар